Pháp sư xứ Hải Địa

Авторка недарма є легендою жанру фентезі, доволі класичний для підліткового фентезі набір кліше вона змогла піднести на новий рівень.

Кожен аспект книги заслуговує на похвалу: і детально продумана світобудова та система магії, що чудово її доповнює, і персонажі зі своїми реалістичними недоліками та цікавими арками, і таємничий, і в тому жахаючий, аспект противника головного героя, а також чудовий темп та ритм історії, що не виснажує, але і дозволяє проковтнути історію за один день.

Не можу не згадати важливий аспект книги, що полягає у конфронтації читача з певними упепедженнями. Про це згадується не одразу і на цьому не загострюється увага, але більшість персонажів мають землисто-червону або і темнішу шкіру. Що цікаво, багато видавців та ілюстраторів не пройшли цей своєрідний тест, і на ілюстраціях до багатьох видань зображені білі люди. Що й казати, в адаптації 2004 року Геда зіграв Шон Ешмор - буквально Айсмен😅

I did really enjoy reading this, and will almost certainly go on to read the other Earthsea books.

I came to Earthsea after reading several of Le Guin's Hainish cycle books and short stories, including some of the earliest ones like Rocannon's World. I can see similarities with the earliest Hainish cycle works, from around the same time - an emphasis on male characters, for example - which I am sure would have been handled differently by the same author had she written them later on. But there are still a lot of great ideas here, and it is far more open-minded than most fantasy literature of its era.

Uuuhm. I enjoyed it, and for a "men doing things while talking in a complicated way" fantasy story this is very very good. Still... I asked myself why a few times.